Лист з минулого, або Все, що потрібно знати про стосунки УАПЦ та УПЦ КП

Nlu768 563x353Позаминулорічний фарс з так званим об’єднанням УАПЦ та УПЦ КП було завідома приречено на провал, оскільки ситуація, як завжди, закручувалась не навколо принципів взаємопорозуміння, а навколо амбіцій однієї людини. В принципі провал “об’єднання” УАПЦ та УПЦ КП мало здивував тих, хто слідкує за міжконфесійними стосунками в Україні, адже подібне трапилось далеко не вперше. Як завжди, на заваді об’єднавчим ініціативам стає одна особа – Філарет Денисенко.

Вашій увазі пропонується відкритий лист спочилого предстоятеля УАПЦ Мефодія Кудрякова до очільника УПЦ КП – Філарета Денисенка. В ньому автор звинувачує свого опонента в черговому зриві об’єднавчого діалогу, який відбувався в 2008-му році за посередництва представників Константинопольського патріархату.

ВІДКРИТИЙ ЛИСТ ПРЕДСТОЯТЕЛЯ УАПЦ МИТРОПОЛИТА МЕФОДІЯ ПАТРІАРХУ УПЦ-КИЇВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ ФІЛАРЕТУ

Звернутися до Вас з цим листом, мене спонукала публікація у журналі «Український Тиждень» (число 10 ((71)) за 13.03.2009), де Ви вперше за останній час публічно прокоментували зміст переговорів УПЦ КП зі Вселенським Патріархатом влітку минулого року. Українська Автокефальна Православна Церква життєво зацікавлена в об’єднанні українського православ’я на ґрунті повної канонічної незалежності (автокефалії) та робитиме від неї залежне, аби це об’єднання відбулося.

Однак, спираючись на позицію наших попередників – блаженної пам’яті Святіших Патріархів Мстислава, Володимира та Димитрія, ми вважаємо, що метою об’єднання має бути не лише фактична автокефалізація Української Церкви, але й входження її до співпричастя зі вселенським православ’ям.Згода Його святості святішого Патріарха Варфоломія відвідати Україну з нагоди святкування 1020-ліття хрещення Київської Русі сповнила нас та мільйони наших співвітчизників надією на те, що остаточне створення канонічно визнаної Єдиної Помісної Православної Церкви може відбутися вже за нашого життя.

Ми сподівалися, що візит Вселенського Патріарха відкриє ієрархії наших Церков перспективу канонічного визнання у близькому майбутньому. Сподівалися, що зваживши на конструктивну позицію автокефального руху в Україні, Святіший Патріарх Варфоломій по-батьківськи запропонує нам модель подолання канонічної кризи. Втім, не з вини Української Автокефальної Православної Церкви переговори з представниками Вселенської Патріархії було зірвано, а церковний рух в Україні за автокефалію зазнав масштабної поразки.

Піклуючись про інтереси незалежного українського православ’я, ми вважали та вважаємо недоцільним оприлюднювати відомі нам факти про зміст переговорів з представниками Вселенського Патріархату. Ваше інтерв’ю «Українському Тижню» змінило ситуацію, і сьогодні ми вимушені публічно прокоментувати ті відомості, що вже були оприлюднені Вами. Отже, як Ви стверджуєте в даному інтерв’ю, представники Вселенського Патріархату запропонували УПЦ КП наступні умови виходу з канонічної ізоляції:

тимчасова відмова від статусу Патріархату;
ходження до юрисдикції Вселенського Патріархату з метою отримання Томосу про автокефалію в майбутньому;
формування канонічних керівних органів Української Церкви в юрисдикції Вселенського Патріархату з благословення Вселенського Патріарха (зокрема, обрання Предстоятеля Церкви актом Вселенського Патріарха з трьох альтернативних кандидатур, які висуває український єпископат).
Критикуючи ці, озвучені представниками Константинополя, умови, Ви влучно зауважили, що запропоновані зараз Українській Церкві канонічні права під омофором Вселенського Патріарха значно поступаються тим правам, якими Київська Митрополія історично користувалася в складі Вселенського Патріархату та сукупності канонічних прав сучасної УПЦ в складі Московського Патріархату. Ми також згідні з Вами в тому, що запропонована Константинополем модель подолання кризи (принаймні, в тій формі, як її описано у Вашому інтерв’ю) не є оптимальною та не може розглядатися нами як остаточна модель канонічного улаштування.

Однак, як добре пам’ятають ті, хто був разом з Вами у Константинополі напередодні візиту Вселенського Патріарха тоді ці умови не викликали у Вас якогось заперечення. Ви були готові на компромісний варіант тимчасового канонічного улаштування Української Церкви. А єдине, що Вас реально цікавило – це гарантії збереження за собою посади Предстоятеля Української Церкви.

Тому Ваша позиція сьогодні видається нам неконструктивною та такою, що обумовлена суто особистими інтересами. Адже дану модель було запропоновано лише в якості перехідної до остаточного канонічного унезалежнення Української Церкви – видання Томосу про автокефалію. Нагадаю Вам й інший факт, а саме те, що домовленості чітко визначали критерій, за яким в майбутньому оцінюватиметься готовність Української Церкви в складі Вселенського Патріархату до цілковитої канонічної самостійності (автокефалії) – а саме, перебування в цій юрисдикції більше 5 тисяч православних парафій в Україні.

Оскільки наша Церква також брала участь у переговорному процесі, з відповідальністю заявляємо, що, на нашу думку, в ході переговорів українська сторона мала реальну можливість значно оптимізувати модель канонічної легітимізації УПЦ КП та УАПЦ. Однак для цього українська сторона теж мала піти на зустріч Константинополю, а саме виконати головну умову представників Вселенської Патріархату, тобто погодитися, що Предстоятель Української Церкви в складі Вселенського Патріархату обиратиметься Вселенським Патріархом з трьох запропонованих українським єпископатом кандидатур.

Дозволю собі нагадати Вам, що напередодні візиту до України Вселенського Патріарха в УПЦ КП з Вашого благословення було зібрано Архієрейський Собор (18.07.08), який надав Вам право вести переговори щодо легітимізації ієрархії шляхом входження Церкви до складу Вселенського Патріархату. Цей Собор не залучив єпископат або Священний Синод УПЦ КП до переговорного процесу або вироблення моделі такої легітимізації. Він лише наділив Вас мандатом на введення переговорів. Однак, надавши Вам мандат довіри, єпископат УПЦ КП сподівався, що Ви використаєте його не для захисту власних інтересів, а для ведення переговорів в інтересах цілої Церкви.

На жаль, цього не сталося. Ви погодилися на входження УПЦ КП до складу Вселенського Патріархату, тобто тимчасову відмову від автокефалії та патріаршого сану Предстоятеля Церкви. Втім, коли Ви дізналися, що обрання Предстоятеля Української Церкви відбуватиметься на альтернативних засадах, і у Вас немає стовідсоткової гарантії обрання на цю посаду, переговори було фактично зірвано.

Чому саме Ви категорично не погоджувалися з цією умовою? Адже принциповим питанням є не процедура обрання Предстоятеля, а зміна статусу Церкви (з якою Ви, власне, погодилися). Що ж стосується обрання Предстоятеля з трьох кандидатур, то хіба кожна з цих кандидатур не мала б висуватися українським єпископатом? Дозволю собі нагадати Вам, Владико, що заради полегшення процесу об’єднання під омофором Вселенського Патріархату Українська Автокефальна Православна Церква погодилися утриматися від висунення власних кандидатур. Ми запевнили Вас, що готові на майбутніх виборах Предстоятеля об’єднаної Церкви не висувати ані кандидатуру Предстоятеля УАПЦ Митрополита Мефодія, ані будь-яку іншу кандидатуру від УАПЦ.

Отже у УПЦ КП була можливість висунути на посаду Предстоятеля кандидатуру патріарха Філарета і ще дві кандидатури з числа єпископату УПЦ КП. Втім, навіть цей варіант, що цілком відповідав інтересам УПЦ КП, було Вами відкинуто. Невже ж серед єпископату сучасної УПЦ КП немає жодної достойної кандидатури, окрім Вас? Невже Київський Патріархат існує лише завдяки Вам? Невже за десятиліття своєї праці по розбудові УПЦ КП Ви не знайшли, не виховали принаймні двох достойних єпископів, які б були спроможні продовжити Вашу церковну справу?

На жаль, логіка Вашої поведінки нам абсолютно зрозуміла. Ви просто не бажаєте поступатися своєю владою та посадою. У процедурі обрання Предстоятеля Ви побачили потенційну загрозу власній владі в УПЦ КП, яка на сьогодні фактично є необмеженою. Таким чином, піклуючись про власну владу в Церкві, Ви повністю перекреслили можливість канонічної легітимації та отримання канонічної автокефалії для Української Церкви в близькій історичній перспективі. Свої індивідуальні інтереси Ви поставили вище за загальноцерковні. Свою власну владу ототожнили з єдиною можливою та корисною для Української Церкви.

Втім, хіба Вашу позицію можна вважати конструктивною? По-людськи ми чудово розуміємо Ваше небажання поступатися владою в УПЦ КП, де Ви дійсно є найдосвідченішим церковним адміністратором. Однак, хіба Вам не здається, що отримання канонічного визнання з боку Константинополю та співпричастя зі вселенським православ’ям означає сьогодні для УПЦ КП та УАПЦ набагато більше, ніж наші з Вами особисті інтереси?

Наша з Вами влада у Церкві – не абсолютна та має тимчасовий характер. Й рано чи пізно, зі своєї власної волі, або з волі Божої нам з Вами доведеться відійти від керівництва тими церковними юрисдикціями, які ми на сьогодні очолюємо. Отож, чи не варто спільно подумати про те, щоби допомогти автокефальному рухові в Україні вийти з канонічної кризи, відмовившись від власного керівного становища в Церкві?

Спробуймо реально оцінити ситуацію, в якій ми опинилися після самопроголошення автокефалії. З одного боку, автокефальному рухові за цей час вдалося значно зміцнити своє положення. Було побудовано сотні нових храмів, засновані та діють духовні школи, виховано нове покоління священства, і як свідчать соціологічні опитування, в суспільстві набула значної популярності ідея повної незалежності Української Церкви.

Водночас, не можна не помічати й небезпечних для автокефального руху тенденцій. Ми знаходимося в канонічній ізоляції – Помісні Православні Церкви досі утримуються від євхаристійного спілкування з кліриками УПЦ КП та УАПЦ. Канонічна дисципліна та освітній рівень нашого духовенства часто залишають бажати кращого. Маргінальними лідерами з числа колишніх кліриків наших Церков засновуються окремі псевдоцерковні структури, де наявні відходження від православної традиції. Сотні тисяч вірних УПЦ КП та УАПЦ, які живуть сьогодні за межами України, з сумом дізнаються, що Таїнства, які вони прийняли в наших Церквах, наразі не визнаються в інших Помісних Церквах. Нарешті, і це головне, хоча після проголошення Київського Патріархату минуло 18 років, більшість православних громад України сьогодні перебувають в Українській Православній Церкві під омофором Блаженнійшого Митрополита Володимира, пояснюючи це тим, що (на відміну від УПЦ КП та УАПЦ) ця Церква має канонічне визнання вселенського православ’я.

Ми можемо погодитися з Вами, що запропоновані УПЦ КП Константинополем умови були доволі жорсткими. Однак ми також розуміємо і константинопольську сторону, яка бажає не лише надати УПЦ КП та УАПЦ канонічну легітимність, але й створити інструменти канонічного контролю, що дозволили би канонічно впорядкувати церковне життя в Україні та зупинити руйнівні процеси в Українському православ’ї – канонічний нігілізм та анархію, політизацію церковного життя, етнофілетичну ідеологію тощо.

Українська Автокефальна Православна Церква ніколи не зрадить той ідеал, за який молилися та боролися наші історичні попередники. Повна канонічна автокефалія була, є й залишатиметься остаточною метою нашого руху, бо ми вважаємо, що з огляду на своє апостольське походження, давню історію та вагу в православному світі, Українська Церква заслуговує мати власну Помісну Церкву з патріаршим устроєм.

Одначе, ми прагнемо, аби в Україні було створено не лише єдину та фактично незалежнуПомісну Церкву, але й того, щоби ця Церква свято шанувала православну традицію та перебувала в євхаристійному спілкуванні з усім православним світом. А цього ніколи не відбудеться, доки проголошену нами автокефалію та Київський патріархат не буде визнано Вселенським Патріархатом, а також усією повнотою Православної Церкви.

Священні канони Православної Церкви не свідчать про те, яким саме чином має проголошуватися та узгоджуватися зі вселенським православ’ям автокефальний статус місцевої Церкви. Тому багато нових автокефальних Церков, включно з Руською, створювалися шляхом самопроголошення автокефалії.

Тим не менше, ми мусимо усвідомлювати, що відсутність євхаристійного спілкування зі вселенським православним єпископатом – є аномалією для Церкви, а тривала канонічна ізоляція може призвести до трагічних наслідків, коли штучно ізольоване від вселенського православ’я церковне тіло буде розвиватися окремо від повноти Церкви та за власними законами. Історія окремих церковних структур в діаспорі та Україні вже засвідчила, що така неправославна трансформація ізольованих від вселенського православ’я церковних тіл можлива. Про це також свідчить історія очолюваної Вами УПЦ КП, яка ще 1999 р. висловила ідею створення «другої паралельної родини православних Церков», увійшовши до євхаристійного єднанні з неканонічними та альтернативними до законних Помісних Церков церковними групами за межами України, зокрема, з «альтернативною» Болгарською Церквою.

Для Української Автокефальної Православної Церкви імперативом є не лише автокефальний та патріарший статус Української Церкви, але й її православність, тобто чітке дотримання православного святоотецького віровчення та канонічної традиції Православ’я. А отже, ми робили й робитимемо надалі , від нас залежне, аби Українська Церква отримала у близькому майбутньому можливість співпричастя зі вселенським православ’ям.

Українська Церква не має сьогодні права на помилку. Не маємо такого права й ми з Вами, як ієрархи, від яких певною мірою залежить сучасний стан та майбутня доля українського православ’я. Тому ми ще раз звертаємося до Вас із проханням відповідально поставитися до викликів часу та зробити можливе для того, аби незалежна Українська Православна Церква не потрапила у тривалу канонічну ізоляцію. Певні, що православна Україна та історія достойно оцінять Ваш крок, коли Ви, заради миру, єдності та канонічної легітимізації Української Церкви, погодитеся на те, аби на її чолі стала нова особа. Особа, яка би змогла стати символом церковної єдності та нової канонічно зваженої лінії церковного будівництва в Україні.

Владико! Багато українців сприймають Вас як «сучасного Мойсея». Однак, таке ставлення до Вас частини української громади – це ще не остаточна історична оцінка Вашої ролі в новітній церковній історії. Це, радше, свідчення тих сподіваннь, які покладає на вас частина української громади. Іншими словами, це моральне зобов’язання, що накладає на Вас велику відповідальність.

Даруйте, але мені згадуються події того дня, коли Святіший Патріарх Варфоломій залишав Україну. Тоді, в Секретаріаті, Ви виглядали як людина, що втратила ґрунт під ногами: зблідле, стомлене обличчя, зніяковілий, розгублений погляд, потоки поту, що стікали з чола, ніби зморена життям постать… Згадуються мені й Ваші слова:

«А де гарантії, що мене оберуть Предстоятелем?!»

До Вас підійшла людина, яку знають та шанують в усій Україні, людина, ім’я якої пов’язане з відродженням української державності:

– «Ваша Святосте! Ви хоч би раз подумали про державу, про молоде священство, яке не визнається у світі, – що з ним буде після Вас?»

Не маючи що сказати у відповідь, Ви лише повторювали:

«Я – патріарх… Владика Варфоломій мав зі мною зустрітися…»

І почули у відповідь гірку правду:

«Який Ви патріарх? Хто Вас визнає? Президент хоче Вам допомогти, хоче щоби Вас було визнано світом, а Ви не даєте цього зробити!»

Можно було б розповісти й про інші обставини того дня, однак, ми не вважаємо доцільним це робити публічно. Суть не в цих подробицях, а в тому, що в той час Ви, Владико, на жалю, виявили слабкість духу та не знайшли у собі мужності відмовитися від посади та владних повноважень, наносячи цим зрадницький удар і по Президентові, а по всім патріотичним силам країни.

Мені сумно це писати, Владико, але така поведінка не гідна Предстоятеля. Глава Церкви не має права ототожнювати свої індивідуальні інтереси з загальноцерковними. Так, Ви обрані Помісним Собором УПЦ КП на посаду Патріарха Київського. Однак цей Ваш високий сан не визнається сьогодні ані Помісними Православними Церквами, ані більшістю православних християн України, зокрема Українською Православною та Українською Автокефальною Православною Церквами.

Ми не бажаємо бути Вашим суддею. Кожен з нас має лише єдиного суддю – Господа, милосердя Якого до грішників дивне та незбагнене. Однак, я вважаю можливим та морально виправданим ще раз звернутися до Вас із братською порадою. Не вірте улесливим словам залежних від Вас ієрархів, що нібито без Вас в якості глави Церкви на Київський Патріархат чекає розкол та стагнація. Кожного з нас можна замінити. І кожного з нас, церковних ієрархів, рано чи пізно замінить інша особа, яка займе наше місце після нас.

Це – закон життя. І опиратися цьому законові не варто, оскільки, діючи таким чином, ми можемо нашкодити не лише своєму духовному здоров’ю, але й нашим Церквам. Знайдіть мужність для шляхетного вчинку. Скоріться на волю Божу та погодьтеся на те, щоб Українську Церкву очолила інша особа, яка б не стояла на перешкоді порозуміння зі вселенським православ’ям.

Повірте, такий вчинок не принизить Вашої гідності. Навпаки, він зніме з Вас певні підозри, засвідчуючи, що те, що Ви робили, включно з канонічними помилками під час боротьби за автокефалію – робилося не для того, аби здобути необмежену владу у Церкві, а для блага українського православ’я.

Пам’ятаймо, Бог противиться гордим, а смиренним дає благодать (Як.4,6). Будьмо смиренними, розділимо з Христом Його земну поразку та приниження, аби увійти до його небесної перемоги та вивищитись з Ним у Царстві Божому, де «багато-хто з перших останніми стануть, а останні першими» (Мт.19,30).

З молитовним бажанням спасіння та утвердження у Господі

+ Митрополит Мефодій
Предстоятель Української Автокефальної Православної Церкви

Київ, 23 липня 2009 року

Джерело:http://raskolam.net/

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Стрічка новин

Усі новини

Публікації

  • 1
  • 2
  • 3
Щодо «нововведень» в управлінні УПЦ МП в складі Російської Православної Церкви, у світлі рішень Архієрейського Собору Московського патріархату (29.11. – 02.12.2017)…

Щодо «нововведень» в управлінні УПЦ МП в складі Російської Православної Церкви, у світлі рішень Архієрейського Собору Московського патріархату (29.11. – 02.12.2017)…

4 грудня 2017|Редактор БДУ - avatar Редактор БДУ|Hits:79

Канонічно-правовий статус УПЦ Московського патріархату, після чергового рішення від 30 листопада 2017 року Арх...

Єпископ Віктор (Бедь): "Для Першоієрарха УПЦ Київського патріархату Філарета (Денисенка) Московський патріархат знову матір-церква…"

Єпископ Віктор (Бедь): "Для Першоієрарха УПЦ Київського патріархату Філарета (Денисенка) Московський патріархат знову матір-церква…"

4 грудня 2017|Редактор БДУ - avatar Редактор БДУ|Hits:66

Патріарх Філарет (Денисенко), Предстоятель Української Православної Церкви Київського патріархату звернувся з ...

Блаженніший Митрополит Макарій: «Я не тримаюсь за Предстоятельство»

Блаженніший Митрополит Макарій: «Я не тримаюсь за Предстоятельство»

4 серпня 2017|Редактор БДУ - avatar Редактор БДУ|Hits:376

На сьогоднішній день ситуація в УАПЦ дуже непроста: розпалюється скандал навколо руїн Червоногородського замку...

До 3-х роковин упокоєння Блаженійшого Митрополита Володимира (Сабодана). З архіву єпископа Віктора (Бедь)

До 3-х роковин упокоєння Блаженійшого Митрополита Володимира (Сабодана). З архіву єпископа Віктора (Бедь)

17 липня 2017|Редактор БДУ - avatar Редактор БДУ|Hits:338

Інтерв'ю від 03 липня 2014 року, за два дні до упокоєння Блаженнійшого Володимира (Сабодана), Митрополита Київ...

До 100-річчя початку відродження УАПЦ (1917 - 2017). "Ми мусимо вискочити з-під московської церковної влади"

До 100-річчя початку відродження УАПЦ (1917 - 2017). "Ми мусимо вискочити з-під московської церковної влади"

2 травня 2017|Редактор БДУ - avatar Редактор БДУ|Hits:553

"Щоб відродити нашу церкву, щоб вдихнути в неї душу живу, ми мусимо вискочити з-під московської церковної влад...

Єпископ УАПЦ Віктор (Бедь): «Про Слово Боже, Церкву Христову, правду і неправду...»

Єпископ УАПЦ Віктор (Бедь): «Про Слово Боже, Церкву Христову, правду і неправду...»

31 березня 2017|Редактор БДУ - avatar Редактор БДУ|Hits:1160

Відповідь Преосвященнійшого Віктора (Бедь), єпископа Мукачівського і Карпатського, керуючого Карпатською і Тер...

Особливості професії: Священик

Особливості професії: Священик

22 березня 2017|Редактор БДУ - avatar Редактор БДУ|Hits:857

Хто ці люди та які завдання виконують. Які знання та риси для них згодяться Служіння, звершення таїнств, а це...

«У єпархіях УПЦ цікавляться Відкритим Православ’ям та прагнуть оновлення молитовного життя» — прот. Андрій Дудченко про промо-тур Молитовника

«У єпархіях УПЦ цікавляться Відкритим Православ’ям та прагнуть оновлення молитовного життя» — прот. Андрій Дудченко про промо-тур Молитовника

16 лютого 2017|Редактор БДУ - avatar Редактор БДУ|Hits:672

Вже майже рік працює Відкритий Православний Університет — просвітницький некласичний навчальний заклад, ...

Єпископ УАПЦ Віктор (Бедь): "Глава УПЦ КП Філарет (Денисенко) офіційно підтвердив небажання вести переговори про об’єднання Українських Церков і вимагає тільки приєднання всіх інших під його руку…"

Єпископ УАПЦ Віктор (Бедь): "Глава УПЦ КП Філарет (Денисенко) офіційно підтвердив небажання вести переговори про об’єднання Українських Церков і вимагає тільки приєднання всіх інших під його руку…"

9 січня 2017|Редактор БДУ - avatar Редактор БДУ|Hits:4970

Під час передріздвяного інтерв'ю від 6 січня 2017 року для 5-го телеканалу, глава Української Православної Цер...

Московський Патріарх Кирило Гундяєв благословляє убивство українців та представників інших народів поза Російською Федерацією… А частина українців і надалі возносять йому хвалу…

Московський Патріарх Кирило Гундяєв благословляє убивство українців та представників інших народів поза Російською Федерацією… А частина українців і надалі возносять йому хвалу…

18 грудня 2016|Редактор БДУ - avatar Редактор БДУ|Hits:2620

Московський Патріарх Кирило Гундяєв, глава Російської Православної Церкви та її структурного підрозділу УПЦ Мо...

Сценарії Митрополита Олександра (Драбинко) по набуттю автокефалії Українською Православною Церквою

Сценарії Митрополита Олександра (Драбинко) по набуттю автокефалії Українською Православною Церквою

8 грудня 2016|Редактор БДУ - avatar Редактор БДУ|Hits:1342

Якщо Москва і Константинополь і надалі зволікатимуть з вирішенням “українського питання”, зростає ...

УАПЦ або УПЦ КП: чи змінять приналежність 20 громад на Хмельниччині

УАПЦ або УПЦ КП: чи змінять приналежність 20 громад на Хмельниччині

5 грудня 2016|Редактор БДУ - avatar Редактор БДУ|Hits:1041

«Дезінформацією, яка не відповідає дійсності» називає прес-служба Карпатської єпархії УАПЦ повідом...