Церковна мова і Передання Слова

1478680031 0Людина в сучасному інформаційному просторі може дуже багато знати, але бути при цьому безсловесною істотою. Маючи поверхові знання з Вікіпедії і жонглюючи термінами, ми часто не вникаємо в суть предмету, з легкої руки піднімаємо в суспільстві складні духовні проблеми і даємо на них поверхові відповіді. Сьогодні, коли в суспільстві обговорюється християнська традиція Слова, професори, які присвятили своє життя вивченню християнської культури, монахи, що все життя віддали Богу, богослови, які знають чіткі посилання на твори святих отців, стоять осторонь. Така особливість нашого часу, коли проста інформованість сприймається як фундаментальна обізнаність, а вічне сприймається як давно минуле.

Сакральна лінгвістика

Кожна людина, народившись в цей світ, в більшій чи меншій мірі засвоює мову саме тих людей, які її першими зустріли, взяли на руки, дали їсти і пити, виховали і полюбили. А що ж було у ті часи, коли ніякої конкретної з відомих для нас мов людство ще не знало, наприклад в Едемському саду, як тоді мислили, як молились, як звертались одне до одного?

Уважний погляд на лінгвістичну історію людства відкриває для нас дуже просту істину – преш ніж навчитись говорити, людина вміла молитись. З самого початку від перших днів перебування людини у щойно створеному для неї світі, релігійна мова передувала як високій літературній, так і народним діалектам. Перші діалоги на Землі відбувались в Слові між Отцем-Богом і Його чадом-людиною.

Як інші євангелісти на самому початку своїх текстів описують земну родословну Христа, так й Іоанн Богослов з самого початку описує небесну генеалогію втіленого Логосу і початок нового набагато важливішого акту творіння. Апостол робить ніби скорочений конспект перших глав книги Буття, яка описує, як Господь творить світ «Словом в Дусі Святому» (св. Філарет Московський). В Євангелії це Іпостасне Слово – Христос. Господь творить в Самому Собі нового Адама, що їв, пив, плакав і радів так, як це властиво всім нам і водночас звертався із Словом до інших людей, як Бог.«Він вчив їх, як той, хто має владу, а не як книжники і фарисеї»(Мф 7, 29). Всім зрозумілими були Його слова, бо близьким було Його життя. У Іоанна Богослова «Логос (слово) є відображенням невидимого Бога, котрий робиться доступним в створенні світу і у втіленні» (проф. Глубоковський).

Духовний вимір людських слів від перших днів творіння і до наших часів містять в своїй духовній традиції Богооткровенні релігії. Християнське Передання – то своєрідна сума монотеїстичної теології світу – один Бог і єдине Його словесне творіння людина – і між ними відбувається діалог. Людина знаходить в своїй душі слова молитви тоді, коли в ній є Дух Божий. «Бог послав у ваші серця Духа Сина Свого, що викликує: Авва, Отче!» (Гал 4,6). Молитва Церкви словесна, тобто діалогічна. Коли діалог не підтримуєш, зникають хороші слова в душі і серце холоне.

Практика духовного життя підказує, що аби розігрівати серце, потрібно на щось спиратися, потрібні слова, здатні проникнути в душу, слова що мають силу досвіду чиєїсь молитви: «Господи, устне мои отверзеши, и уста моя возвестят хвалу Твою» (Пс 50,17). Слово «устне» на єврейській мові читається не в множині «губи», а однині «губа» дослівно «софа». На грецьку перекладачі Септуагінти переклали його не словом «стома» рот, а словом «глоссолалія», тобто це не просто мова, як засіб комунікації, а певний молитовний екстатичний стан людини, який охоплює всю її істоту.

Слово Боже і слова про Бога

«Логос» з грецької перекладено на нашу мову як «слово». В філософському словнику можна знайти з десяток визначень цього терміну. Іоанн Богослов не був філософом і використав найпростіше і доступніше на той час для сприйняття значення слова «Логос»: «Оскільки люди вважали очі надійнішими свідками, ніж вуха, – писав св. Григорій Неокесарійський,- вірять тому, що бачать і сумніваються в тому, чого не бачать, Бог захотів стати видимим в Тілі, щоб розвіяти сумніви».

Господь не докоряв людині за її неміч і відверте небажання жити згідно етичних норм, що занотовані в Заповідях і совісті, Він просто втілився і Єдиний за всю земну історію прожив життя по-людськи: «Не могли б знати того, що є Боже, якби вчитель наш, будучи Словом, не став Людиною » (Іриней Ліонський). Істина це Логос – Бог в простоті Своєї Істоти, яким живе і який описує Церква в своєму Переданні: «Що бачили своїми очима, що розглядали і що обіймали руки наші, про Слово життя» (1 Ін 1,1). Молитва є джерелом Його думки і тому благодатне Його Слово, яке Він донині вкладає в уста людини.

Про текст Священного Писання, яке має групу авторів та укладачів, ми не кажемо в множині «слова Божі», «священні книги», а Слово Боже. Всевідучий, досконалий Бог заговорив з апостолами на арамійській простакуватій мові, але з особливим наповненням: «Ніколи людина не говорила так, як Ця Людина» (Ін 7, 46). Богословська формула православної філології дуже проста – Слово може і навіть призване обмежити себе в сучасних формах вираження, зберігаючи при цьому духовну висоту, як Господь, що став Людиною, залишився при тому Богом.

Слово Боже неможливо досконало вивчити і точно сформулювати, Бо то Сам Бог. І Він Сам кому хоче, тому й відкривається і дає потрібні слова. Ви не зможете визначити ніякої закономірності, щоб вивести механізм передачі знань у Церкві, бо джерело знань і втіхи християн це Дух Святий: «Дух витає де хоче і голос його чуєш, а не знаєш звідки приходить і куди йде, так буває із всяким, народженим від Духа» (Ін 3,8).

Слово Боже – то Сам Господь у всьому, що складає природу Церкви, однак Він не використовує людину, як безликий рупор, для того аби довести до відома підлеглих Свої розпорядження. Люди, що споживають Дух Святий в таїнствах, проявляють себе в словах, вчинках, культурі та літературі, і всі ті здобутки людини – дари Божі для людства. Передання то не сліпе повторення старих формулювань віровчення і переспівування Символу Віри. «Передання,- писав о. Георгій Флоровський,- це постійне перебування, образ і проявлення Духа Святого в Церкві, а не просто запам’ятовування слів». Передання Слова - то дар Духа Святого, що надихає людину творити красу нову, невидану до того. «І сказав Той, що сидить на престолі: ось творю все нове. І говорить до мене: напиши; бо слова ці істинні і вірні» (Откр 21,5).

Древня мова в постмодерному суспільстві

В ХХІ столітті ми сприймаємо слово як безликий носій інформації. В сакральних текстах, навпаки, за словами чітко закріплені конкретні смисли, ніби закам’янілі фігури древності, що зберегли свій первозданний вид донині. Християнській релігії властиве логосне мовлення, яке може змінювати форми свого вираження, але зберегти при тому первозданний смисл. В християнстві Слово - то одкровення Бога, Який тут, тепер і завжди Готовий вступити в діалог із кожним. «А посіяне в добрій землі, це той, хто слухає слово й його розуміє» (Мф 13, 23).

Для релігійної людини властива певна культура слова. Релігійна культура виховує в людині мистецтво більше слухати, ніж говорити і висловлюватись з посиланнями на Слово, бо й Сам Логос так само говорив: «Бо Я вам явив усе те, що почув від Мого Отця» (Ін 15,15). Релігійна практика виховує в людині навик розрізняти в гарних словах хороший чи поганий дух і натомість знаходити ті слова, які б розкривали Дух Святий, дарований християнам в Церкві. Сьогодні, як ніколи потрібно хоч на теоретичному рівні зрозуміти цю особливість буття сакральних тестів, замість того, щоб ставити штампи – зашкарублий консерватизм.

В інформаційному просторі сучасної культури слово втрачає свою глибину, набуваючи при цьому надмірну зовнішню виразність. В легковажному ставленні до сакрального тексту, та й до культури вживання слів в цілому все-таки відчувається віяння постмодерну. Текст сприймається сам по собі, в відриві від традиції його прочитання, тут панує власна інтерпретація над традицією церковної екзегези. Тепер не текст наповнює людину чимось новим, а навпаки – людина наповнює його своїм власним розумінням.

Сьогодні ніхто масово не саджає в тюрми інакомислячих людей, однак маси слухняно повторюють сказане іншими, як своє. Сучасні форми тоталітаризму контролюють поведінку людини не через колючий дріт, як то було раніше, а через думку, що людина ковтає разом із ефектним словом, і якою безрозсудно керується в своєму мисленні і поведінці. Християнство навчило людину висловлюватись вільно, однак людина не встояла в «свободі, яку дарував Господь» (Гал 5,1) – в культурі постмодернізму люди можуть говорити одне й те ж саме і займати при тому протилежні позиції, адже «добро» і «зло» то абстрактні поняття, за якими ніщо конкретне не стоїть. СССР воював з гітлерівською Германію, але ідеологи обох країн говорили при тому на одній і тій же мові соціальних утопій, сформульованій в німецькій філософії. Церковні тексти стають легкою здобиччю для будь-якої ідеології, починаючи від «вульгарної філософії» Третього Рейху, в розробці якої брали участь католицькі та лютеранські богослови, закінчуючи псевдоправославним «Руським міром».

ХІХ ст. перетворило безліч конкретних понять в абстрактні, і їх варіації складаються в концепції, кожна з яких претендує на істину. В ХХ-ому столітті філософія стала розвоєм віртуальних ідей без реального практичного втілення, і навіть концептуальне мислення не може стримати в своїх рамках сотні безплідних богословських ідей, які поперемінно народжуються та зникають. Всупереч логіці, яка існує в різноманітних концепціях існування людства, Слово Боже залишається незмінним, завжди новим і всюди потрібним. «Священне Писання, – писав професор Київської духовної академії Рибінський, – росте разом з вами і над вами. Воно завжди вище вас, і ніхто ніколи не може перерости Писання».

Слово Боже є проявом незбагненного життя Церкви на землі, Тіла Христового, яке має Свої конкретні обриси: «Тільки в таїнствах, – писав о. Павел Флоровьский, – християнська община виходить за межі чисто людських вимірів і стає Церквою». Боговтілення – то не історичний факт, з якого виріс міф, а постійне «діло церкви» (прп. Іустін Попович). А тому сакральна мова церкви і всі її богослужбові тексти то не символіка, яка відтворює древню містерію, яку люди постійно повторюють в часі, а жива мова постійного реального діалогу між Богом і людиною в Церкві.

Щоб сакральний текст розкрився для розуміння, необхідне благоговіння і літургічна єдність людини з Богом. Господь як Автор, може прояснити смисли того, що там написано, а людина, яка ці тексти писала, по Божому одкровенню, а потім переписувала по Божому натхненню, створила традицію, в якій необхідно перебувати, щоб щось відкрилося у відповідь на молитву, яка так само по Божому благословенню дається людині. «Твоя думка доки ти у Христі, – пише прп. Іустін (Попович), – утворює одне тіло з думками всіх святих членів Церкви і ти в дійсності мислиш із всіма святими».

«Хіба не дивує тебе краса цього світу, – запитав якось мене один старенький мудрий батюшка, – сонця, що барвисто переливається в осінньому листі, яке колише вітер!? Мене то проймає до глибини душі і пробуджує молитву подяки за радість бути людиною».

Святі отці говорять, що в Раю краса, яку серед усіх творінь одна тільки людина може помічати, насичувала благодаттю душі і пробудила у людині здатність, закладену у неї Богом «давати імена» всій тварі, шукати ті слова, які б в достатній мірі точно і конкретно могли описати присутність Слова у світі.

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Стрічка новин

Усі новини

Публікації

  • 1
  • 2
  • 3
Юраш нагадав Польській Церкві, що вона є відгалуженням Київської Митрополії

Юраш нагадав Польській Церкві, що вона є відгалуженням Київської Митрополії

31 жовтня 2019|Редактор БДУ - avatar Редактор БДУ|Hits:86

Рішення Собору Польської Церкви щодо ПЦУ прокоментував у Facebook керівник департаменту з питань релігій ...

Кремль перетворив світове Православ’я на поле бою – аналітика EUvsDisinfo

Кремль перетворив світове Православ’я на поле бою – аналітика EUvsDisinfo

31 жовтня 2019|Редактор БДУ - avatar Редактор БДУ|Hits:49

Кремлівська пропаганда активно використовує тему релігії у протистоянні із Заходом та особливо – у гібри...

З Синоду Елладської Православної Церкви надійшов лист на ім‘я Митрополита Епіфанія

З Синоду Елладської Православної Церкви надійшов лист на ім‘я Митрополита Епіфанія

30 жовтня 2019|Редактор БДУ - avatar Редактор БДУ|Hits:50

На ім‘я Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія 28 жовтня 2019 року надійшов лист ...

Експерти прокоментували зустріч Зеленського з Патріархом Варфоломієм

Експерти прокоментували зустріч Зеленського з Патріархом Варфоломієм

12 серпня 2019|Редактор БДУ - avatar Редактор БДУ|Hits:142

Подробиці спілкування під час зустрічі президента Володимира Зеленського з Патріархом Варфоломієм не розкриваю...

Константинополь ніколи не буде втручатися у внутрішні справи Української Церкви. Вона – повністю незалежна й автокефальна, – Вселенський Патріарх Варфоломій

Константинополь ніколи не буде втручатися у внутрішні справи Української Церкви. Вона – повністю незалежна й автокефальна, – Вселенський Патріарх Варфоломій

10 серпня 2019|Редактор БДУ - avatar Редактор БДУ|Hits:106

У четвер, 8 серпня 2019 року, Президент України Володимир Зеленський відвідав  резиденцію Вселенської Пат...

Елладська церква вступила в євхаристійне спілкування з ПЦУ

Елладська церква вступила в євхаристійне спілкування з ПЦУ

9 серпня 2019|Редактор БДУ - avatar Редактор БДУ|Hits:174

Митрополита Епіфанія згадали в диптиху на літургії в Афінах.

На зустрічі Зеленського з Варфоломієм щось пішло не так – ВВС

На зустрічі Зеленського з Варфоломієм щось пішло не так – ВВС

9 серпня 2019|Редактор БДУ - avatar Редактор БДУ|Hits:166

Під час зустрічі президента Володимира Зеленського із Вселенським Патріархом Варфоломієм в Туреччині сторони т...

Патріарх Варфоломій у розмові з Зеленським підтвердив підтримку територіальної цілісності України

Патріарх Варфоломій у розмові з Зеленським підтвердив підтримку територіальної цілісності України

9 серпня 2019|Редактор БДУ - avatar Редактор БДУ|Hits:116

Під час зустрічі з президентом України Володимиром Зеленським на Фанарі Вселенський Патріарх Варфоломій укотре...

Російський священник заявив, що РПЦ “перестає бути Церквою Христовою”

Російський священник заявив, що РПЦ “перестає бути Церквою Христовою”

9 серпня 2019|Редактор БДУ - avatar Редактор БДУ|Hits:196

Російський протоієрей Георгій Митрофанов, професор Санкт-Петербурзької духовної академії, який більшу частину ...

Глава УАПЦ митрополит Макарій: будемо єднатись навіть зціпивши зуби, най Москва не тішиться

Глава УАПЦ митрополит Макарій: будемо єднатись навіть зціпивши зуби, най Москва не тішиться

14 червня 2018|Редактор БДУ - avatar Редактор БДУ|Hits:527

Глава Української Автокефальної Православної Церкви митрополит Макарій в ефірі телеканалу Еспресо розповів про...

Митрополит Олександр (Драбинко): «Ми сьогодні пожинаємо наслідки того, що було недороблено свого часу, щоб убезпечитись від імперських амбіцій»

Митрополит Олександр (Драбинко): «Ми сьогодні пожинаємо наслідки того, що було недороблено свого часу, щоб убезпечитись від імперських амбіцій»

1 червня 2018|Редактор БДУ - avatar Редактор БДУ|Hits:618

Про війну або про розкол, або про якісь негаразди починає першим говорити той, на кому "шапка горить". У нас, ...