Зміни в філології УПЦ МП або навіщо ім’я Ісуса Христа підганяти під Московські стандарти

1459149466 081Найперше, що кидається в очі в нашому релігійному житті – шлях, який треба подолати українським братам-православним, щоб зійтися докупи, заріс хащами і завалений перешкодами. Але ми не про ці Хібіни та Гімалайї, а про невеликий стовпчик з крапочкою, який теж є перепоною, навіть якщо дивовижним чином хащі і скелі на шляху до єдности зникнуть. Мова йде про подвоєння літери і в біблейському імені І(і?)сус.

Короткий історичний екскурс

Принаймні до 1996 року всі українські християни були єдині хоча б у тому, що для них Спасителем був (і є) Ісус Христос (автор має на підтвердження цього примірник офіційного видання УПЦ «Православний вісник» за 1996 рік). Але приблизно з цього чи наступного року україномовні видання Української Православної Церкви (яка таким чином вирізнилася з усіх християнських конфесій України) змінюють ім’я Спасителя на Іісус. Автор не зустрічав офіційні пояснення такої зміни. Та досвід спілкування з тими, хто відповідав за церковні видання, дозволяє висловлювати припущення про підстави та причини орфографічного нововведення.

Цілком однозначно підставою для такої заміни може стати рішення священноначалія. І дійсно, як засвідчив у розмові з автором редактор одного з основних церковних видань 1990-х та 2000-х років, саме Предстоятель благословив писати ім’я «Іісус».

Але чому світлої пам’яті митрополит Володимир (а разом з ним також, можливо, і Синод) став на бік цієї позиції? Яке церковно-політичне тло передувало цьому – про це варто поміркувати.

Пригадаймо, що перша половина 90-х років – це період запеклого змагання між різними конфесіями за домінування на релігійному полі. У Києві та Центральній Україні пря йшла між УПЦ та УПЦ(КП). Це змагання велося різними, в тому числі, на жаль, і не парламентськими методами. Принцип вживання української мови у богослужінні було одним із вагомих арґументів, яким Київський Патріярхат відстоював свою правду – виведення українського православ’я з-під впливів русифікації. Натомість деякі ревні захисники УПЦ(МП) намагалися знешкодити цей арґумент, дискредитуючи церковне вживання української мови.

В пам'яті зринають іронічні листівки з печаттю авторитетного монастиря, в яких наводилися начебто уривки з українських перекладів священних текстів …На противагу демонстрованій незугарності української мови, її нездатності відтворити натхненні церковні тексти (як стверджувалося – вона «безблагодатна») підкреслювалася висота, благодатність та довершеність церковнослов’янської мови. Для УПЦ(МП) важливо було наголосити на відмінності власного стилю, власної лексики від УПЦ(КП). І тому вживання імені Спасителя як «Іісус» ставало підкресленим виявленням цієї позиції, наближенням до урочистої канонічної церковнослов’янської лексики.

Може зринути питання – чому раніше, в українському Екзархаті Руської Православної Церкви (у 50–80-х роках) та на початку 90-х форма імені «Ісус» не піддавалася сумніву? По-перше, тому що не було протистояння з конкуруючими конфесіями (яких у публічному просторі не існувало). По-друге, всі церковні видання в радянський час проходили таку ж саму редакцію і цензуру, як і світські видання, а правила та вимоги вживання форми імен в українській мові були однаковими для всіх. І, згідно з затвердженими нормами української мови – необхідно було вживати ім’я «Ісус».

Додамо, що форма імені «Ісус» вживалася не тільки у церковній періодиці (часопис «Православний вісник» та ін.), але й у двох найважливіших виданнях Святого Письма українською мовою, які поширювала Руська Православна Церква (до 1000-ліття Хрещення Русі) – у Біблії в перекладі І. Огієнка (ця Біблія була видана у Скандинавії, за підтримки Всесвітнього Біблійного Товариства, але з титульною сторінкою «Видання Московської патріярхії. 1988 рік» і поширювалася Московською патріярхією) та у Новому Завіті, виданого того ж року у Києві, переклад здійснений редакційною колеґією під керівництвом митрополита Київського і Галицького Філарета (Денисенка).

Чи існувала коли-небудь традиція вживання форми з двома «і» у православних виданнях українською? Заради справедливости треба сказати, що перше офіційне видання Святого Письма у Російській імперії українською мовою – а саме «Чотириєвангеліє» у перекладі Пилипа Морачевського (перекладене у 1860 р., але видане з суттєвою редакцією Синодальної комісії РПЦ у 1906–08 рр.) містило форму «Іисус». У цьому виданні (див. http://www.parafia.org.ua/biblioteka/unikalni-rukopysy/jevanhelije-morachevskoho/jevanhelije-vid-mateya_m/#toc--1) не тільки це ім’я, але й багато інших подаються у формах, максимально наближених до церковнослов’янської: Матөей, Виөлеєм, Өома. На той час це був певний анахронізм – наслідок інерції етимологічного правопису, яким деінде, переважно в церковних колах Галичини, писалися русинсько-українські тексти у 60–80-х роках ХІХ ст., хоча завдяки П. Кулішу та широко вживаній за його прикладом «кулішівці» з видозмінами український правопис вже давно затвердився як фонетичний (тобто – пишемо, як чуємо). Також ця форма написання була повторена у богослужбовому Напрестольному Євангелії, виданому у Варшаві Польською Православною Церквою у 1938 р. (у цьому виданні був відтворений текст 1906-08 рр.). Останні видання УПЦ (зокрема, напрестольне Євангеліє) в основних повторюють правопис цього видання.

Сучасна арґументація в УПЦ щодо вживання форми «Іісус»

Минуло вже біля двадцяти років від початку використання неологізму «Іісус». Виросло ціле покоління авторів та редакторів (щоправда, число тих, що пишуть та друкують українською в УПЦ, невелика), які цілковито певні у правильності такого вживання. Розглянемо деякі (відомі авторові) докази цієї позиції.

Про перший з арґументів, власне, сказано вище – досконалість церковнослов’янської мови та її перевага над українською в релігійному мовленні.

Ідеологи такого підходу солідарні з поглядами Католицької Церкви до епохи Другого Ватиканського собору, коли вважалося за необхідне все богослужіння вести латинською мовою. Зараз, звичайно, з погляду католиків такі погляди є цілковитим анахронізмом. Богослужіння ведеться національними мовами (латинською служать деінде одну з багатьох мес у великих парафіях). В різних католицьких етнічних спільнотах розвивається та заохочується релігійна творчість, багатьма мовами постійно створюються молитви на всі випадки життя.

В більшості країн, де є православні спільноти, вже давно ведеться богослужіння державними мовами цих країн, незалежно від країни походження більшости вірян (іноді богослужіння здійснюється двома мовами – мовою країни та рідною мовою діяспори), особливо якщо в країні є друге або наступні покоління еміґрантів. Так само давно перейшли на рідну мову богослужіння у балканських традиційно православних країнах.

Є три православні традиції, в яких Церкви мають консервативний підхід щодо вживання в богослужінні та молитвах не сучасної, а давньої мови: це грецька, грузинська та російська. Для грецької та грузинської Церков ця позиція зрозуміла – тим самим підкреслюється зв'язок віків, цілісність та глибина національної християнської культури. В російській традиції ситуація неоднозначна. Ще у ХІХ сторіччі звучали голоси (святителі Філарет Московський, Феофан Затворник та ін.) щодо необхідности редакції мови богослужбових текстів, особливо там, де перекладені з грецької церковнослов’янські тексти не були адекватними (таких прикладів чимало). У ХХ сторіччі тема вживання російської мови широко обговорювалася на Помісному Соборі 1917 року, але після того, як російська мова стала широко використовуватися у «Живій» церкві (т.зв. «обновленці»), ця ідея була дискредитована. В наш час тема редаґування богослужбових текстів піднімається на Міжсоборній нараді РПЦ (і дещо з цього приводу робиться, є зміни в нових виданнях), але про перехід у богослужінні, у молитовних зверненнях цілковито на російську мову не йдеться. Більш того, завдяки редаґуванню текстів, як можна зрозуміти, в РПЦ бажають утвердити невід’ємність церковнослов’янської лексики від російської культури.

І цей підхід, як можна зрозуміти з політики впливу Москви на церковне життя в Україні, важливий для продовження експансії «Русского міра». Навіть в опублікованих українською мовою катехитичних виданнях та книжках для дітей усередині українського тексту наводяться приклади молитов українськими літерами, але в російській вимові: Господі, помілуй; Боже, мілостів буді мнє грєшному; Богородіце, Дєво тощо. Тим самим заперечується наявність української вимови церковнослов’янських текстів і за умовчанням не схвалюється звернення до Бога українською мовою взагалі. До речі, власна вимова церковнослов’янських текстів здавна існувала в українському Православ’ї. У Російській імперії українська вимова була скасована після ліквідації позірної автономії «Малоросії» наприкінці 18 ст., але вона залишалася в реґіонах, які не входили в імперію. Та за понад 20 років з початку 90-х її успішно викорінили в Буковині, а зараз завершують цей процес у Закарпатті. Якщо росіянин зайде до храму під час служби і почує «Господі, помілуй», то для нього природно буде зітхнути і в серці звернутися: «Боже, помілуй мєня», поєднавшись з молитвою Церкви. Натомість для україномовної людини з’являється ускладнення – поєднувати природне, спонтанне звернення до Бога з установленою формою звернення. А це різна фонетика і артикуляція – тобто навіть органи мовлення (язик, зуби, губи, гортань) треба переставляти інакше…

Є ще й інші, філологічні арґументи. Необхідність звучання імені Спасителя як І-і-сус (в трьох складах) підкреслюють тим, що це є Його справжнє, незмінне ім’я (грецькою Ιησους), тобто звернення «Ісус» є спотворенням первісного імені1. Наскільки цей арґумент поважний? По-перше, зауважимо, що первісно цим іменем називали дітей давні євреї та арамейці, і з Біблії ми знаємо його вигляд на івриті (ע תֻשֻ יְ). Сучасні вчені тлумачать звучання імені як Yeh-ho-shoo'-ah. Ні грецька, ні жодна з інших далеких до давньоєврейської мов не відтворює первісного звучання імени, оскільки в різних мовах звуки різні (навіть якщо ці мови мають той самий алфавіт – ми знаємо, наприклад, що латинська літера R позначає звук, який звучить по-різному в англійській, французькій, німецькій, італійській та інших європейських мовах; так само і щодо інших звуків). І тому природно, що в кожній із мов ім’я Спасителя звучить в погодженні з правилами милозвучности цієї мови, і завдяки природності звучання стає рідним для людини, яка цією мовою розмовляє і молиться. Тому ми маємо: “Єзус” у поляків, «Джізес» у англійців, «Джєзý» в італійців, «Жєзью» у французів, «Ієжішь» у чехів, «Ізушш» в угорців…

Натомість в українській мові не існує ні довгих голосних звуків, ні правила їх подовження у якихось випадках. Скоріше навпаки. Усі запозичення з поєднанням голосних з інших мов у нашій мові природно скорочуються – тому ми кажемо Єрусалим і пишемо так само; кажемо єрей (а не ієрей), і мали би писати так само згідно з досталінськими правилами українського правопису – згадаймо, що органічний для української мови харківський правопис ліквідували остаточно у 1933 році, незадовго до ідеологічної розправи з його захисником, міністром освіти УСРР М. Скрипником. Немає у класичному українському правописі та вимові й дифтонгів (поєднання голосних). Тому ми – християни, а не христіани; парафіяни своєї парафії, а не парафіани, за правопорядком стежать міліціянти (чи то пак, тепер – поліціянти), ми мали б обирати поміж різних варіянтів та купувати на базарі провіянт... Закони нашої фонетики вимагають ставити між голосними принаймні напівголосний Й. Але – природне звучання мови ми доручили діяспорянам, діти яких в їхніх українських школах ще недавно вчилися за харківським правописом. Отож…

Безальтернативне використання у церковних виданнях УПЦ форми «Іісус» також утруднює природне засвоєння імені Спасителя як важливого та найдорожчого для християнина імені дітьми православних вірян. В українській релігійній прозі та поезії Ісус – єдина форма імені, з яким написані всі відомі релігійні твори. А, готуючи віршований текст до церковного свята, зламати ритміку вірша, додаючи ще один склад (І-і-сус) не вдасться. Людина переживає певну колізію, а чи це так малозначуще, якщо колізія стосується імені Спасителя?

Звичайно, ми цілком свідомі того, що серед тих, хто формує інформаційно-видавничу політику УПЦ(МП), є персони, які раді тому, що термінологія україномовних текстів, які в ній продукуються, все більш віддаляється від тої богословської мови, яка органічно розвивається в інших християнських конфесіях. Це цілком узгоджується з трендом ще більшої ізоляції (в різних формах) «канонічної фортеці». Але ж є в Українській Православній Церкві багато й інших людей, які усвідомлюють, що, якою б не була майбутня зв’язка УПЦ і МП (гіпотетично можливі різні сценарії, але ми зараз не про це), її віряни – це суттєва частина українського християнства, і було б важливо залучати їх до перебування в єдиній українській християнській культурній спільноті.

Отже, слідуючи євангельському «стукайте, і вам відчинять», визнаємо: треба бути наполегливими і вимагати: погодьмося з тим, щоб ім’я ІСУС Христос стало єдиним для християн України. Вертаймося до джерел!

1 Як курйоз, наведемо ще один арґумент, який довелося бачити у виданні однієї із західноукраїнських єпархій: не можна писати «Ісус», бо це грецькою мовою означає «рівновухий» (здається, цей доказ використовував у полеміці зі старовірами св. Дмитро Ростовський 300 років тому). Якщо б це навіть було так, то чи не означає це, наприклад, що говорячи про Бога, не можна вживати певних слів чи епітетів, які однією з 2 тисяч мов, що існують на Землі, означають щось негарне?

Джерело:http://www.religion.in.ua/

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Стрічка новин

Усі новини

Публікації

  • 1
  • 2
  • 3
Єпископ УАПЦ Віктор (Бедь): «Про Слово Боже, Церкву Христову, правду і неправду...»

Єпископ УАПЦ Віктор (Бедь): «Про Слово Боже, Церкву Христову, правду і неправду...»

31 березня 2017|Редактор БДУ - avatar Редактор БДУ|Hits:418

Відповідь Преосвященнійшого Віктора (Бедь), єпископа Мукачівського і Карпатського, керуючого Карпатською і Тер...

Особливості професії: Священик

Особливості професії: Священик

22 березня 2017|Редактор БДУ - avatar Редактор БДУ|Hits:94

Хто ці люди та які завдання виконують. Які знання та риси для них згодяться Служіння, звершення таїнств, а це...

«У єпархіях УПЦ цікавляться Відкритим Православ’ям та прагнуть оновлення молитовного життя» — прот. Андрій Дудченко про промо-тур Молитовника

«У єпархіях УПЦ цікавляться Відкритим Православ’ям та прагнуть оновлення молитовного життя» — прот. Андрій Дудченко про промо-тур Молитовника

16 лютого 2017|Редактор БДУ - avatar Редактор БДУ|Hits:165

Вже майже рік працює Відкритий Православний Університет — просвітницький некласичний навчальний заклад, ...

Єпископ УАПЦ Віктор (Бедь): "Глава УПЦ КП Філарет (Денисенко) офіційно підтвердив небажання вести переговори про об’єднання Українських Церков і вимагає тільки приєднання всіх інших під його руку…"

Єпископ УАПЦ Віктор (Бедь): "Глава УПЦ КП Філарет (Денисенко) офіційно підтвердив небажання вести переговори про об’єднання Українських Церков і вимагає тільки приєднання всіх інших під його руку…"

9 січня 2017|Редактор БДУ - avatar Редактор БДУ|Hits:4173

Під час передріздвяного інтерв'ю від 6 січня 2017 року для 5-го телеканалу, глава Української Православної Цер...

Московський Патріарх Кирило Гундяєв благословляє убивство українців та представників інших народів поза Російською Федерацією… А частина українців і надалі возносять йому хвалу…

Московський Патріарх Кирило Гундяєв благословляє убивство українців та представників інших народів поза Російською Федерацією… А частина українців і надалі возносять йому хвалу…

18 грудня 2016|Редактор БДУ - avatar Редактор БДУ|Hits:1877

Московський Патріарх Кирило Гундяєв, глава Російської Православної Церкви та її структурного підрозділу УПЦ Мо...

Сценарії Митрополита Олександра (Драбинко) по набуттю автокефалії Українською Православною Церквою

Сценарії Митрополита Олександра (Драбинко) по набуттю автокефалії Українською Православною Церквою

8 грудня 2016|Редактор БДУ - avatar Редактор БДУ|Hits:629

Якщо Москва і Константинополь і надалі зволікатимуть з вирішенням “українського питання”, зростає ...

УАПЦ або УПЦ КП: чи змінять приналежність 20 громад на Хмельниччині

УАПЦ або УПЦ КП: чи змінять приналежність 20 громад на Хмельниччині

5 грудня 2016|Редактор БДУ - avatar Редактор БДУ|Hits:477

«Дезінформацією, яка не відповідає дійсності» називає прес-служба Карпатської єпархії УАПЦ повідом...

Прихильникам автокефалії УПЦ потрібно об’єднуватися та спільно захищати своє бачення майбутнього Церкви

Прихильникам автокефалії УПЦ потрібно об’єднуватися та спільно захищати своє бачення майбутнього Церкви

5 грудня 2016|Редактор БДУ - avatar Редактор БДУ|Hits:297

Прихильникам автокефалії УПЦ потрібно не чекати, а вже зараз спільно працювати над відновленням церковної єдно...

Митрополит Олександр (Драбинко): З догматичного погляду хибно заперечувати можливість автокефалії Української Церкви

Митрополит Олександр (Драбинко): З догматичного погляду хибно заперечувати можливість автокефалії Української Церкви

5 грудня 2016|Редактор БДУ - avatar Редактор БДУ|Hits:273

Митрополит Переяслав-Хмельницький і Вишневський Олександр (Драбинко), ієрарх УПЦ, відповідаючи на прохання чит...

Патріарх УПЦ КП Філарет (Денисенко) та Архієпископ УГКЦ Святослав (Шевчук) підтримали форум ініційований колишніми екс-комуністами і екс-регіоналами

Патріарх УПЦ КП Філарет (Денисенко) та Архієпископ УГКЦ Святослав (Шевчук) підтримали форум ініційований колишніми екс-комуністами і екс-регіоналами

3 грудня 2016|Редактор БДУ - avatar Редактор БДУ|Hits:785

1 грудня в столичному концерт-центрі «Український дім» в Києві помпезно і безбідно пройшов чергови...

В Україні повинна утвердитись єдина Автокефальна Українська Православної Церква і альтернативи цьому не має. Але без правди досягнути цього дуже і дуже важко…

В Україні повинна утвердитись єдина Автокефальна Українська Православної Церква і альтернативи цьому не має. Але без правди досягнути цього дуже і дуже важко…

17 листопада 2016|Редактор БДУ - avatar Редактор БДУ|Hits:1682

З цікавістю переглянув відео сюжет телепередачі «Територія свободи» на тему: «Ідейний вибір:...