Єпископ УАПЦ закликав українські церкви відкинути амбіції і розробити план щодо відновлення історичного і канонічного статусу Української Церкви

nnb зв’язку з низкою політичних і міждержавних відносин між Московським царством і Османською імперією Константинопольська Православна Церква під великим тиском визнала московську висвяту Митрополита Київського, Галицького і всієї Русі Гедеона (1685/1686). Визнала його Митрополитом Київським, Галицьким і всієї Русі – і все.

Поряд із цим Константинопольська Православна Церква не ухвалила рішення про передачу Української (Руської) Церкви з центром Митрополії у Києві у підпорядкування Московської Церкви. Такого рішення соборні органи управління Константинопольського патріархату ніколи не ухвалювали.
За самочинні дії щодо нібито передачі Української (Руської) Церкви у підпорядкування Московському патріархату без рішення соборних органів управління Константинопольської Православної Церкви Патріарх Константинопольський Діонісій був позбавлений патріаршого титулу і церковної влади.
Відповідно до церковних канонів так звана нібито передача Української (Руської) Церкви з центром Митрополії у Києві у 1685/1686 рр. Московській Церкві не є канонічною і чинною.
Так само, відповідно до церковних канонів, не є канонічною і чинною самовільна ліквідація Української (Руської) Церкви з центром Митрополії у Києві Московським царством і Московською Церквою в 1721 році.
Натомість відроджена в Українській Народній Республіці 5 травня 1920 року та чина й дієва сьогодні Українська Автокефальна Православна Церква в Україні (етапи відродження 1918–1927; 1942–1944 та 1990–1995 рр.) є історичною, канонічною і законною церковною структурою. Церковна і єпископська спадковість УАПЦ починається від місії апостола українського Андрія Первозваного (33–70 рр. І ст.), діяльності Скіфської єпархії (ІІ – середина ІХ ст.ст.), Української (Руської) Церкви з центром Митрополії в Київі (заснованої у 862 р.) та продовжується з відродженням у 1918–1927; 1942–1944; 1945–1990; 1990 рр. й по сьогодні.
Отож для подальшого утвердження і визнання на міжцерковному рівні єдиної Помісної Автокефальної Української Православної Церкви надзвичайно важливим є зберегти історичну і канонічну правду та послідовність щодо зародження, розвитку, нищення та відродження Української Церкви.
1992–1995 рр. є трагічними і важкими для історії відродженої УАПЦ та новосвореної УПЦ КП... Але ми повинні чесно їх оцінити, зробити належні висновки, правдиво перепросити за вчинене і вжити рішучих заходів для об'єднання історичної УАПЦ та новітньої УПЦ КП. За цих умов шлях до утвердження і визнання Української Церкви буде канонічним, зрозумілим і прямим.
А для цього необхідно:
1. Відновити діалог і спілкування між УАПЦ і УПЦ КП.
2. Сформувати нові, неамбітні, високопрофесійні комісії для проведення попередніх переговорів та узгодження позицій між УАПЦ та УПЦ КП.
3. На перших етапах:
- налагодити дружні і братерські взаємовідносини між єпископатом, духовенством, духовними школами та віруючими УАПЦ та УПЦ КП;
- розглянути Конференцію УАПЦ та УПЦ КП як можливу форму взаємодії між церквами;
- з однаковою пошаною і визнанням ставитися до Предстоятелів УАПЦ та УПЦ КП як перших серед рівних і рівних поміж собою;
- розглянути питання про спільні молебні та Євхаристію між УАПЦ та УПЦ КП, а також УАПЦ в діаспорі;
- розробити дорожню карту канонічно-правового механізму щодо об'єднання УАПЦ і УПЦ КП та утвердження єдиної Помісної Автокефальної Української Православної Церкви;
- cформувати спільну комісію УАПЦ та УПЦ КП щодо ведення переговорів із представниками вищих органів державної влади України та Вселенським Патріархом щодо відновлення історичного і канонічного статусу Української Церкви, утвердження єдиної Помісної Автокефальної Української Православної Церкви та її визнання на міжцерковному рівні;
- узгодити канонічно-правові гарантії щодо збереження соборноправності в церковному управлінні та статусів діючих єпархій, єпископів, духовенства і релігійних громад УАПЦ та УПЦ КП після проведення об'єднання церков.

+ ВІКТОР Бедь,
єпископ Мукачівський і Карпатський,
голова Комісії з духовності, освіти та катехізації
Української Автокефальної Православної Церкви
м. Ужгород,
10.03.2016 р.