Щодо «нововведень» в управлінні УПЦ МП в складі Російської Православної Церкви, у світлі рішень Архієрейського Собору Московського патріархату (29.11. – 02.12.2017)…

1511974461 7151Канонічно-правовий статус УПЦ Московського патріархату, після чергового рішення від 30 листопада 2017 року Архієрейського Собору РПЦ (29.11. – 02. 12.2017 р.) щодо своїх єпархій на території України, залишається май же таким самим, як і був визначений з жовтня 1992 року - самокерована з широкими правами автономії церковна структура, під назвою Української Православна Церква у складі Російської Православної Церкви (Московського патріархату). Центр управління УПЦ МП як знаходився, так і надалі буде знаходитись в м. Києві, за юридичною адресою розміщення релігійного центру управління - Київської митрополії УПЦ МП (юридичної особи). Тож з даного питання жодних новел...

Новим наразі є те, що вище зазначений канонічно-правовий статус УПЦ МП, як невід'ємного структурного підрозділу РПЦ (Московського патріархату), тепер буде прописаний не в розділі ХІ Статуту Російської Православної Церкви, а в окремому Х розділі того ж таки Статуту РПЦ та зазнає відповідного (додаткового) уточнення в одному із розділів чинного Статуту про управління УПЦ МП.
Окрім того, внесені доповнення та зміни до Статуту Російської Православної Церкви в певній мірі обмежили раніше діючі права УПЦ Московського патріархату в Україні, зокрема щодо кінцевого затвердження рішень про створення або ліквідацію єпархій, визначення їх територіальних кордонів. Від тепер рішення Синоду УПЦ МП з даного питання підлягає затвердженню Архієрейським Собором Російської Православної Церкви (п. 8 Розділу Х Статуту РПЦ).
При цьому рішення Помісних і Архієрейських Соборів Російської Православної Церкви є обов'язковими для Української Православної Церкви (п. 10 Статуту РПЦ).
Щодо загальноцерковного суду РПЦ, то його юрисдикція з жовтня 1992 року, згідно Грамоти Олексія ІІ, Статуту РПЦ та Статуту про управління УПЦ, і так не поширювалась на УПЦ МП в Україні.
Натомість рішення Архієрейського Собору та Помісного Собору РПЦ, як найвищих судових інстанцій залишаються обов'язковими і надалі для УПЦ Московського патріархату в Україні (п. 12 Статуту РПЦ), і не тільки в частині судових рішень...
Архієреї УПЦ Московського патріархату є членами Помісного і Архієрейського Собору Російської Православної Церкви і приймають участь в їх роботі у відповідності до розділів ІІ та ІІІ Статуту РПЦ і в засіданнях Синоду РПЦ (п. 9 Статуту РПЦ).
Обраний Архієрейським Собором УПЦ МП Предстоятель Української Православної Церкви і надалі благословляється Московським Патріархом (п. 5 Статуту РПЦ) та поминається в усіх храмах Української Православної Церкви тільки після імені Патріарха Московського (п. 6 Статуту РПЦ).
Чергова гра слів, термінів та традиційний для Московії обман мільйонів українців, і не більше...
Тож автокефалії, як і прогнозувалось, політична влада Російської Федерації та її релігійно-ідеологічний сателіт Російська Православна Церква (Московський патріархат), своїй частині єпархій в Україні (УПЦ МП) так і не надали... І зрозуміло, що добровільно і не дадуть... Бо на московсько-імперському рівні питання автокефалії Української Церкви - це виключно політичне питання, а не питання віри, догматів та канонів Церкви Христової...
Принцип розділяй і володарюй, і надалі залишається одним і головних принципів в зовнішній імперсько-ординській політиці Російської Федерації. І в реалізації цього агресивного зовнішньо-політичного курсу Російської Федерації, зокрема щодо України, наразі надійною опорою виступає Російська Православна Церква та її структурний підрозділ, Українська Православна Церква Московського патріархату...

+ Віктор (Бедь),
єпископ Мукачівський і Карпатський,
керуючий Карпатською єпархією
Української Автокефальної Православної Церкви